02.06.2008

Юлія Ваганова

«Відкрита та «закрита» українська тема, або хто кому в мистецькому середовищі маєплатити і як?» №3

Мені час від часу кажуть, що я мало ціную свій досвід і занадто легко роздаю «дрібні» поради, які, як виявляється, є дрібними і простими лише для мене, проте для інших – це професійна консультація.

 
Чим довше я працюю, тим більше мені здається, що я накопичую унікальний професійний досвід і можу назвати себе професійною людиною. Але щодня я стикаюся з ситуацією, що мало хто розуміє, що це за професія, і який такий специфічний досвід я маю, і як він може допомогти тим, хто, по-перше, не має цього досвіду, по-друге, не розуміє навіщо такий досвід потрібний і в чому унікальність.
Мене час від часу звинувачують, в тому, що я занадто мало ціную свій досвід і занадто легко роздаю «дрібні» поради, які, як виявляється, є дрібними і простими лише для мене, проте, для інших – це професійна консультація.
Отже, продовжуючи тему гонорарів в мистецькому середовищі, розібравшись в тому, що художникам і кураторам професійні галеристи платять гонорари, гадаю, настав час замислитися про консультантів. Але відразу виникає питання, яке мені важко розв'язати.
Коли до мене телефонують (зверніть увагу, що це величезний крок вперед! Не ми телефонуємо, а нам!) з якоїсь компанії чи банку з питанням щодо підтримки проектів, така розмова закінчується домовленістю щодо зустрічі і далі 1-2 годинною лекцією, що таке сучасне мистецтво, які бувають проекти, яким чином можна підтримати проект, і що компанія матиме. Отже, чи я маю перед зустріччю виставляти ціну за консультацію відлякуючи потенційного спонсора (яких як ми знаємо небагато) чи далі працювати «на майбутнє»??? А може легко роздаючи поради, я сама знецінюю важливість таких консультацій і всієї справи... Проте, мені так хочеться поділитися своїм досвідом і віддати частинку іншим, аби перестати чути після фрази «Добрий день» питання «Скільки картин у вас вміститься в галереї?».
 
Якось до мене на зустріч прийшов менеджер одного з банків. Ця людина цікавилася, які проекти є сенс підтримувати, скільки відвідувачів, чи є безпрограшні проекти. Мої відповіді занотовувалися до записника. Розмова затягнулася надовго, ця людина чомусь була мені симпатична і відверто цікавилася ситуацією. Отже розмова навіть торкнулась проблем професіоналізму у сфері культури, а також проблем освіти банківських працівниківJ Проблем спонсорства, вимірювання логотипу лінійкою та інше. Наступного дня людина зателефонувала і ще раз подякувала за зустріч, і ще раз ми говорили півгодини вже по телефону про різні переваги підтримки сучасних проектів, сплати гонорарів художникам і кураторам та інше. Якщо чесно, це вже було трохи накладно, бо лекція по телефону відривала мене від справ, проте «шанс на просвітництво» був важливішим. Наприкінці розмови, коли я тішилася, що є розумні люди в цьому світі, які не питають, скільки картин «влізе» до ЦСМу, цей працівник банку поставив питання: «А скільки коштує організувати виставку?». Я відповіла питанням: «А скільки можна заробити грошей, поклавши яку-небудь суму до якого-небудь банку на яку-небудь депозитну програму?»…
 

Розумію, що у банківського працівника був начальник, що вимагав конкретну відповідь на питання «How much?», бо він не може розбиратися у всіх питаннях, а головне не мусить! Банківський працівник в рамках своїх робочих обов'язків і в свій робочий час, що сплачується за певним тарифом, намагався вирішити це завдання. Отже, чи я «витрачала» свій час, працюючи безкоштовно для комерційної інституції, пояснюючи хто такий куратор, що таке концепція, які переваги матиме банк від підтримки культурно-мистецького проекту? Чи до «How much?» треба додавати кошт моєї професійної консультації? А може моя консультація є моїм професійним обов'язком і включена в мою місячну платню, як працівника такої інституції як Центр Сучасного Мистецтва, місія якої є розвиток сучасного мистецтва і розбудова аудиторії сучасного мистецтва?