Сьогодні я, напевно, не зможу чітко визначити момент, або подію, що спонукала мене говорити про формат мистецького проекту. Скоріш за все, зіграла свою роль так звана «критична маса» Так співпало, що останнім з низки проектів формуючих «критичну масу» став лист Сергія Кузнєцова, опублікований на http://www.artinua.com/index.php?code=news&news_id=69. Тут є 2 цікаві теми для обговорення, тема «формату» події, а також тема авторських прав. Остання мала б бути окремим дослідженням. Попри той факт, що автор статті якраз торкається теми авторських прав, мені видається в цьому випадку тут проблема все ж таки в іншому (Хочу тільки зауважити, що автор зазнав би фіаско, якби спробував відстоювати авторські права – довелось би позиватися до авторів, що створили свої роботи значно раніше, ніж автор «запатентував» свій «винахід», хіба що судді взяли б до уваги формулювання «из ненаписанного»).

Автор нарікає, що ідея використання носіїв зовнішньої реклами для мистецького проекту, була у нього запозичена. Але чи це є авторська ідея проекту? Чи автор не плутає поняття формату і ідеї?

 

Презентація мистецького проекту в публічному просторі не є чимось новим (наприклад проект «Billboart gallery Europe» http://www.billboart.org/index.htm має на меті створення комунікаційної мережі у Східній Європі.). Але щоразу звертаючись до білбордів, постерів та інш, треба пам'ятати, що це формат – інструмент, вдало або невдало використаний.

 

На мій погляд, організаторам мистецьких проектів бракує сьогодні базових знань з теорії менеджменту, а також інструменту критичної оцінки. Реалізація проекту має пройти декілька фаз. Якщо в 2-х словах, то починаємо з визначення місії, далі цілі. Потім ми аналізуємо цільову аудиторію, різні переваги та недоліки проекту, можливості. І визначаємо формат проекту, що найкраще пасуватиме і відображатиме авторську ідею, є найкращим для визначеної аудиторії, сприятиме «продажі продукту». З одного боку ми часто стикаємося зі зворотнім процесом. Спочатку формат – потім підганяємо під формат решту. Це не є проблема виключно українських проектів. Маю досвід декількох міжнародних проектів, що на мою думку, мали досить розпливчаті цілі, або формат події прописувався як ціль. Часто ці проекти не були успішними.

З іншого боку автори проектів не завжди мають добре почуття того ж самого формату. Причина видається у відсутності практики структурувати і аналізувати свої проекти, а також ставити чіткі цілі.

 

Парадокс в тому, що вищезгаданий Сергій Кузнєцов, схоже все ж таки добре розуміється на менеджменті проектів, адже певної цілі – ПРу – він таки досяг! (якщо ПР є самоціллю...)