мігрує художник, його роботи і майстер-класи

 Жили собі миші. І постійно боролися за життя, бо були беззахисні і маленькі.І вирішили миші піти до Сови за порадою: як їм рятувати своє життя від хижаків, котрі їх оточують і постійно загрожують їхнім тендітним маленьким тільцям. Сова сказала: “Миші, станьте їжаками”. Страшенно зраділи маленькі звірятка – ось воно таке просте рішення, але постало питання: а як? Тоді миші знов пішли до Сови, а та відповіла: “Я – стратег, а як стати їжаками – то тактика...”

Нажаль, нам сьогодні бракує і стратегії і тактики, а також і визначення проблеми.

Навіть, якщо є ресурси для реалізації проекту, часто спостерігаємо дуже поверховий підхід, не бачимо причини проведення тієї чи іншої події, не розуміємо кінцевої мети довгого процесу, а тому не можемо побудувати ані вірної стратегії, ані застосувати відповідних інструментів. Кожна подія має мати своє обґрунтування, логіку, мету, тему, а головне зв’язок і послідовний програмний розвиток. (Щоправда частина подій деяких організацій дуже гарно вкладається в логіку піару, який мав бути не метою, а інструментом.)

Останнім часом ми спостерігаємо велику кількість культурно-мистецьких подій, які можна було б назвати освітніми. Різні інституції і організації пропонують різні формати просвітництва і освіти. Але чи кількість гарантує нам якісні зміни?

Неймовірна змістовна порожнеча 90% подій і таке ж відсоткове наповнення їх виключно піаром просто лякає. Відсутність нових гравців також.

Ми спостерігаємо міграцію обмеженого кола художників по київських галереях, кожний новий галерист запрошує майже тих самих художників. І цей процес почав бути трохи млявим.... Але маємо нову модну течію – майстер-клас! Привід ще раз поспілкуватися з художником, чи зібрати аудиторію, а якщо є медіа-ресурс то і попіаритися (що, в принципі, також непогано). Подій, що називають у нас майстер-класами дуже багато. Все, що не виставка, не прес-конференція, і, де художник має публічну промову, називається майстер-класом. (але залишимо критику формату)

Отже, мігрує художник, його роботи і майстер-класи. В цій ситуації всі ми мали б замислитися, а скількі разів ми ще будемо запрошувати на майстер-класи тих самих відомих художників/критиків/галеристів і скільки разів вони прийдуть? Який такий мотив має бути? Може цікава нова аудиторія, але схоже аудиторія мігрує слід за доповідачами; може гонорар, але таке слово тут, схоже, не знають.

І чи слухачам цікаво слухати тих самих промовців другий, третій, п’ятий раз?

А чи не варто нам подумати про змістовність тих самих майстер-класів? Про професійну режисуру і теми. Вибудувати певну стратегію і зрозуміти, чого ми прагнемо, організовуючи один, п’ять, десять майстер-класів і, як вони між собою пов’язані в часі, просторі, чи рухають нас такі стратегії далі, чи ми ходимо по колу... Скільки може бути круглих столів за участі тих самих фахівців, враховуючи, що кожний намагється говорити про своє, навіть не чуючи співрозмовника?

Отже, маючи все ж таки невелику кількість фахівців, цікавих художників, критиків, просто мусимо цей ресурс використовувати якнайефективніше, якнайобережніше. Кожна подія має бути сходинкою і частинкою ланцюга. Має бути наповненою, тематичною і новою.

Нещодавно я була запрошена провести майстер-клас. Я відмовилася від цього формату через брак часу на підготовку, проте попередньо погодилася на формат, котрий я би назвала “публічним інтерв’ю на тему....” (може це нова модна течія буде) Тема не була чітко визначена, час також. Не маючи відповіді на питання часу, місця і гонорару протягом тижня, я подумала, що подію скасовано. Але раптом отримала розсилку прес-релізу, за день до події, де анонсувався мій майстер-клас. Мені стало цікаво, а яку ж тему я мала б читати. Нажаль, відповіді не було, просто майстер-клас (все ж таки саме так назвали) Юлії Ваганової. І тоді я подумала, а що ж людям цікаво? Адже я така багатостороння! Часто даю поради подругам про дітей, бо маю вже двох, відповідно великий досвід – можу робити про це майстер-клас. Ще я можу готувати страви різні, смачні – також тема. Може людям цікаво, де краще покататися на лижах – також можу про це поговорити. А може про машини і подорожі? Бо зрештою важливо ж знати скільки коштує кава в музеї у Відні....